Фабула судового акту: Розмір штрафів, які накладаються на водіїв донедавна були як правило невеликим. І тому переважна кількість водіїв приймала рішення про те, що краще сплатити цей копійчаний штраф аніж витрачати значно більші кошти на судове оскарження постанов працівників поліції, гаяти свій час в судах тощо.
Але аналізу судової практики показує, що часто-густо працівники поліції виносять постанови про накладення на водіїв адмінштрафів не законно, порушуючи норми КУпАП та інших нормативно-правових актів, які регулюють питання адміністративної відповідальності, пов’язаної з порушенням водіями ПДД.
У даній справі працівник поліції притягнув водія до адмінвідповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122 КУпАП.
Водій із такими рішенням не погодився та в порядку адміністративного судочинства оскаржив таку постанову до суду мотивувавши свої вимоги тим, що належні докази скоєння позивачем правопорушення відсутні, та дії інспектора під час винесення постанови свідчили про свідоме нехтування та грубе порушення, покладених на нього посадових обов`язків. Так, позивачу не було пред`явлено доказів порушення ним вимог Правил дорожнього руху, як і не було зазначено про них в постанові. Спірна постанова не містить посилань на конкретний технічний засіб, за допомогою якого, нібито, було зафіксовано перевищення позивачем швидкісного режиму руху, як і не містить інформацію щодо виконання відповідачем свого обов`язку щодо роз’яснення позивачу його прав.
Місцевий суд у задоволенні позову відмовив, що утім не зупинило принципового водія, який на згадане рішення подав апеляційну скаргу.
В сою чергу, суд апеляційної інстанції все ж таки став на бік водія, рішення суду першої інстанції скасував та позов задовольнив.
Приймаючи таке рішення апеляційний адміністративний суд у своїй постанові вказав, що згідно наданого позивачем фото працівник поліції технічний прилад TruCam у порушення норм ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» тримає в руках, останній не є стаціонарно вмонтованим способом, тому як здійснення фіксації швидкості з руки (рук) може дати більше ніж передбачено відповідним свідоцтвом про повірку похибку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху транспортного засобу.
Крім того, за положеннями пп. 16 п. 3 Порядку проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року №193 у разі якщо відбиток повірочного тавра або пломбу пошкоджено чи свідоцтво про повірку втрачено, засіб вимірювальної техніки вважається неповіреним.
Однак згідно з наданими Позивачем фото на приладі TruCam відсутня пломба та має ознаки фізичного втручання, у зв’язку з чим можна зробити висновок про те, що зазначений пристрій був неповіреним.
Окрім цього оскаржувана постанова не містить у собі даних, яким саме приладом було зафіксовано порушення водієм Правил дорожнього руху, що є порушенням Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395.
Сукупність вказаних порушень дала підстави апеляційному суду постанову працівника поліції визнати протиправною, скасувати її та звільнити водія від адміністративної відповідальності.
