Фабула судового акту: Справа, з якої можна зробити чіткий висновок про необхідність вчасно реєструвати на своє ім’я все належне рухоме та нерухоме майно.
Батько (спадкодавець) за своє життя не провів реєстрації права власності на земельну ділянку.
Позивачі (його діти) звернулися до суду з вимогою скасувати рішення сільської ради про передачу у власність третій особі цієї земельної ділянки.
Так, спірна земельна ділянка за життя знаходилася у користуванні їх батька, а після смерті, відповідно, не увійшла до спадкової маси та не була успадкована.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено, виходячи з того, що до позивачів, як до спадкоємців, перейшли майнові права на земельну ділянку, яка була виділена на підставі рішення сільської ради та підтверджена записом земельно-кадастрової книги села.
Апеляційним судом було скасовано рішення суду першої інстанції та зазначено, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Отже, якщо за життя спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває цього права у порядку спадкування.
Зважаючи на той факт, що згідно ч. 1 ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав – до складу спадщини входить лише те нерухоме майно, право на яке зареєстроване в органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.
Особа, яка була спадкодавцем у даних правовідносинах, за своє життя не провела реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, а тому його права стосовно неї не могли перейти до спадкоємців, якими є позивачі у справі.
Таким чином, спірна ділянка не є об‘єктом спадкування і не увійшла до спадкової маси, що свідчить про відсутність порушеного права у позивачів стосовно неї.
